Брати Капранови на своїй сторінці у Facebook прокоментували своє ставлення до Андрія Садового.
"Кілька років тому ми приїхали на Форум Видавців з ідеєю висунути Львів на звання Книжкової столиці світу (пан Садовий називає це "літературною столицею", але врешті мер не зобов'язаний знати, як називається звання, за яке бореться його місто).
Про це написали газети і нас одразу запросили до Садового на зустріч у мерію. Ми з ним зустрілися, домовилися про спільні дії у цьому напрямку.А на виході з кабінету на нас вже чекали журналісти, камери, і ми публічно потисли руки, ще й на тлі футбольного м'яча (бо це було ще до Євро), дали короткий брифінг і взагалі демонстрували єдність
Щоправда журналісти у приватних розмовах попередили, що у Львові вибори мера і це не більше, ніж інформаційний привід для передвиборчої компанії. Але ми не повірили.
Далі кожен з вас може здогадатися:
ми зверталися до Садового з пропозиціями щодо книжкової столиці, телефонували, писали листи, але завжди упиралися у бетонну стіну - далі помічників, які говорили, що мер занадто зайнятий, щоб поспілкуватися з нами, нас не допустили.
На якій стадії зараз знаходиться робота з приводу книжкової столиці, що там зроблено, що ні - ми не знаємо. (невеличке зауваження щодо самої "книжкової столиці". Садовий пише, що на це йому потрібна державна підтримка. Але це неправда. Книжкова столиця - це міська програма, в усіх країнах цим опікується міська влада. І для того, щоб чогось досягти, треба лише попрацювати. Нічого захмарного.)
Ішов час. І раптом перед самим Євро, коли ми почали відкрито протестувати проти його проведення в Україні, у нас пролунав дзвоник. Це був Садовий. Ми вже сподівалися, що він згадав про книжкову столицю, але він лише висловив нам своє обурення з приводу позиції щодо Євро, бо ми десь написали, що у Львові через нього страждає культурне середовище.
Це все. Більше жодних справ з Садовим ми не мали.
Саме тому ми написали, що Садовий - дрібний маніпулятор і махляр, а як іще оцінити таку поведінку?
Що ж до пропозиції Садового висловити йому щось "face to face", мусимо сказати, що ми не маємо такої можливості, не маємо його мобілки і взагалі ніяк не контачимо. А по-друге, ми не маємо бажання нічого йому висловлювати. Ми не спілкуємося з подібного сорту людьми - маніпуляторами та махлярами. Коли ми мали що йому сказати, він не захотів слухати, тепер ми не хочемо його нічого говорити."
