Після довгих зволікань і суперечок нарешті прийнято довгоочікуваний Закон «Про очищення влади», а простіше кажучи - про люстрацію. Правда, документ цей якийсь малозрозумілий для простого народу.
Ось приміром: хто буде повідомляти люстратори про недбайливих суддів? У законі згадується якийсь загадковий «дорадчий орган» з представників громадськості та журналістів, до думки яких нібито буде прислухатися Міністерство юстиції. Лише на це хоч і слабо, але все-таки сподівається 69-річний львів'янин Юрій Ковпак: «Буду першим в Україні вимагати люстрації військового судді, який в результаті афери відібрав у нашій сім'ї виплачену трикімнатну квартиру, при цьому отримавши від держави не одне житло».
- Довгі роки ми з дружиною Олександрою та її батьком жили в невеликій двокімнатній квартирі. Коли у нас народилися дві дочки, стало затісно, і в 1992 році дружина вступила в житлово-будівельний кооператив № 243, який почав зводити будинок на вулиці Скрипника, - розповідає «ФАКТАМ» Юрій Ковпак (на фото). - Час тоді був важкий - гіперінфляція, ціни на житло постійно росли. Ми займали і перепозичають гроші, але до 1994 року титанічними зусиллями, буквально відмовляючи собі у всьому, вартість квартири виплатили. До цього часу одна з моїх дочок вийшла заміж, незабаром народилася внучка, сім'я стала ще більше. На загальних зборах членів кооперативу нам з розподілу дісталася трикімнатна квартира № 36. Складені списки мешканців були передані в міськвиконком для затвердження та видачі ордерів, а ми тим часом зайнялися ремонтом. І тут в кінці 1994 року міська влада призупинили видачу ордера моїй дружині. Мовляв, непорядок з документами. Вся сім'я була в шоці!
Як ми потім зрозуміли, що працював у той час у відділі розподілу та обліку житла міськвиконкому молодий спеціаліст Єгор Горєлов (ім'я та прізвище змінені. - Авт.) Вишукував «проблемні» чужі кооперативні квартири, щоб вирішити власний житлове питання, та ще безкоштовно. Ось ми йому і попалися. Через роки я документально (офіційні папери у мене на руках) з'ясував, як все відбувалося. У 1992 році Горєлов як молодий спеціаліст отримує від міськвиконкому однокімнатну квартиру на вулиці Окружній, куди прописує і приїхала з села маму. Незабаром жінка приватизує це житло, хоча воно призначене тільки для тимчасового поліпшення житлових умов. А Горєлов переїжджає жити до своєї дружини в квартиру на проспекті Червоної Калини і вже звідти пише заяву на отримання трикімнатної кооперативної квартири - на нього, дружину, дитину і його ... маму, при цьому про приватизованому житлі на Окружній чомусь скромно замовчує.
Виконком міськради підтримує свого молодого спеціаліста та направляє в ЖБК № 243 лист, в якому вимагає прийняти його в організацію. При цьому в листі повідомляється, що Олександра Ковпак виключена з членів кооперативу, а її «колишня» квартира закріплена за Єгором Гореловим за умови здачі їм житла на Окружній. Члени кооперативу були обурені такою відвертою нахабністю. Адже за законом і статутом подібні рішення може приймати тільки вищий орган управління - загальні збори, до якого чиновники ніякого відношення не мають. До того ж документи Олександри Ковпак виявилися в порядку. І пайовики двічі відмовляють шустрому начальству.
Міський чин продовжував наполягати - дати його підлеглому (до речі, так і не здав перше житло) саме цю квартиру. А сам претендент несподівано для всіх надає довідку членства в ЖБК, підписану головою організації. Однак кооператівщікі дружно твердять, що на жодному загальних зборах чиновника в свої ряди не приймали, з цього приводу немає жодного протоколу, так що незрозуміло звідки узялася підозріла довідка нічого не значить. Сім'я Ковпак звертається за допомогою до правосуддя, і Галицький районний суд Львова стає на її бік. Але Єгор Горєлов продовжує претендувати на трикімнатне житло, тому суд вирішує на період розгляду не проводити з даною нерухомістю ніяких операцій і нікому з сторін спору ордер на квартиру не видавати.
- Ніхто не сумнівався, що ми швидко виграли б цю тяжбу, якби раптом маленький міський чиновник не став ... суддею військового суду Львівського гарнізону, капітаном юстиції, а інший суд свого колегу ніколи не образить, - розводить руками Юрій Михайлович. - З 1997 по 2000 роки в «бойових діях» настало затишшя. Оскільки Олександра Ковпак продовжувала залишатися членом кооперативу, а будинок - власністю ЖБК, моїй дружині з родиною дозволили там жити. Ми вселилися, зробили ремонт, почали оплачувати комунальні послуги ...
- Тим часом, як стане відомо пізніше, Єгор Горєлов продовжував активно цікавитися цією квартирою, одночасно ... покращуючи і покращуючи власні житлові умови, - приєднується до нашої розмови львівський адвокат Ярослав Барабаш. - Правда, спочатку не зовсім вдало. Департамент житлового господарства Львівської міськради у відповідь на заяву військового судді відмовляє йому у видачі ордера на спірну квартиру, так як Горєлов знятий з квартирного обліку згідно з розпорядженням Залізничної райдержадміністрації у зв'язку з ... наданням йому Міністерством оборони квартири на вулиці Природного. Також, згідно з документами, у судді з'являються ще дві квартири - на вулицях Єфремова та Антонича.
Однак, незважаючи на таке «протидія», Горєлов примудряється зняти арешт з житла Ковпак і отримати право власності на нього. Після цього, у 2000 році, військовий суддя ... дарує цю вже свою нерухомість якійсь жінці. Природно, колишній власниці Олександрі Ковпак внесені до кооператив пайові внески ніхто не повертає, і вражена цією несправедливістю жінка незабаром помирає. «Переможець» ж їде працювати до Києва, де, швидше за все, знову отримав від держави квартиру ...
А сім'я Ковпак тільки в 2014 році дізнається, що всі вони стали бомжами. Нова господиня мовчала 14 років (!) І тільки цього року зажадала через суд звільнити її квадратні метри.
- Служитель Феміди, практично не криючись, позбавив моїх клієнтів купленого ними житла і, що найстрашніше, зробив це за підтримки своїх колег. Сам же весь час отримував від держави нові квартири, - обурюється адвокат Ярослав Барабаш. - Єгор Горєлов свідомо йшов на це, прекрасно розуміючи, що, не будучи членом кооперативу, незаконно заволодіває чужою власністю, що його документи не відповідають дійсності. Ще належить з'ясувати, як він, знятий з квартирного обліку, примудрився отримати від Міноборони чергове житло, з чиєю допомогою провів приватизацію. На даний момент ми подали зустрічний позов до Сихівський районний суд Львова з вимогою переглянути це рішення. Ми скрупульозно зібрали всі документи по справі, щоб підтвердити фальсифікацію довідок, підтасовування фактів, численні порушення законодавства, подачу неправдивих відомостей в міськвиконком, незаконну приватизацію. І готові їх передати не тільки до суду, а й в Люстраційний комітет. Треба ж з когось починати!
- Існують норми статуту, які говорять про переважне право членів кооперативу отримувати звільнену квартиру і тільки за рішенням загальних зборів, а не по протизаконному вимогу міськвиконкому, спочатку не має ніяких квот на житло і ніяких прав, - підтверджує «ФАКТАМ» голова правління ЖБК № 243 Алла Павляк. - Відповідно до закону виключати Олександру Ковпак і позбавляти її житла не мав права ніхто! А виконком, приймаючи на себе рішення про виділення спірної квартири судді, порушив усі норми законодавства.
