Заступник командира першого взводу першої роти батальйону патрульної служби міліції спеціального призначення «Львів» молодший лейтенант міліції Тарас Полюга став свідком наступу сепаратистів так званої «ДНР» та російських військ на Дебальцеве. Під час планового відведення військ з міста, він разом з побратимами та бійцями підрозділів Збройних сил України прикривав відхід наших частин та підрозділів.
Тарас перебував на службі у Дебальцевому із вересня минулого року. Разом з побратимами він брав участь у зачистках, в охороні громадського порядку та важливих об’єктів життєзабезпечення, розташованих на території міста.
– Після новорічних свят у Дебальцеве стало неспокійно, – розповів Тарас Полюга. – У січні та на початку лютого бійці батальйону «Львів» неодноразово затримували диверсантів, які розгулювали містом у формі Збройних сил України. На бушлатах у деяких затриманих були навіть шеврони полку особливого призначення.
Коли сепаратисти почали «поливати» Дебальцеве з установок систем залпового вогню «Град», «Ураган» та мінометів, а місцеві блокпости усе частіше піддавалися штурму диверсантів, число жертв серед військових та цивільного населення почало зростати. Військові та правоохоронці були змушені розпочати евакуацію місцевих жителів. В останні дні січня та упродовж першого тижня лютого місто покинули тисячі людей. Під час цих заходів були активно задіяні бійці батальйону «Львів», котрі повідомляли городян, коли та звідки курсуватимуть автобуси, а також допомагали людям організовано залишати місто. Практична більшість городян виїхала до інших областей України. Й лише одиниці подалися на окуповану територію. Щоправда, у місті залишилися сотні людей, які не мали змогу виїхати, а також ті, хто вирішив чекати на своїх «визволителів».
– До трагічних подій у Дебальцеве, ми дислокувалися у будинку відпочинку локомотивних бригад, – зазначив Тарас Полюга. – Коли сепаратисти почали широкомасштабний наступ на місто, нашу базу почали обстрілювати з мінометів та установок «Град». На щастя, обійшлося без жертв з нашого боку. Аби уникнути їх, ми були змушені передислокуватися на базу батальйону «Артемівськ».У ці «гарячі» дні нам разом з бійцями «Артемівська» отримали завдання вивезти трьохсотих із села Октябрське. Утім, співробітникам спецпідрозділів не вдалося успішно провести операцію з порятунку поранених, оскільки сепаратисти влаштували у селі засідку. Під час перестрілок ми втратили двох бійців «Львова» Ігоря Лехмінка, Владислава Домченка та трьох побратимів з «Артемівська».
Коли розпочався наступ сепаратистів та російських військових на Дебальцеве, останні проводили розвідку боєм. Як тільки починалися перестрілки до них підтягувалися війська з тилу. Тарасу Полюзі та його побратимам довелося тримати оборону міста разом з бійцями Національної гвардії та працівниками місцевого райвідділу міліції. Не раз молодшому лейтенанту випадало вступати в сутички з чеченцями та російськими військовими. Однак, доля залишилася до нього прихильною.
За якийсь час на підсилення прибуло ще понад 100 гвардійців. Однак, цих сил було недостатньо для стримування ворога. На підмогу сміливим оборонцям також проривалися військовослужбовці 95-ої аеромобільної бригади. Однак, під час прориву останніх розбили. Не вдалося підійти й бійцям 8-го окремого полку спеціального призначення. Вони потрапили в засідку.
Уже 18 лютого бійці батальйонів «Львів», «Артемівськ», нацгвардії та військові отримали наказ відступити. Утім, вийти вдалося не всім. Декілька бійців потрапили в оточення, коли сепаратисти захопили штаб у Дебальцевому. Їхня подальша доля залишилася невідомою.
Коли бійці батальйону разом з військовими почали прориватися з котла, атаки бойовиків вдалося зупиняти лише за допомогою артилерії. «Львів’яни» їхали, немов би, по лезу бритви. Небезпека супроводжувала українських бійців постійно. Бойовики розстрілювали навіть автомобілі із «двохсотими». Упродовж понад п’яти годин (із третьої ночі до восьмої ранку) бійці батальйону заледве зуміли подолати відстань довжиною п’ятнадцять кілометрів та дістатися до села Миронівка. На щастя, обійшлося без жертв. Лише кілька «львів’ян» отримали не значні поранення.
– За час вкрай напруженої служби у місті Дебальцеве ніхто з наших хлопців не пошкодував, що вступив до на службу до батальйону «Львів», – зазначив Тарас Полюга. – Усі, як один, готові повернутися у зону АТО, коли розпочнеться ротація.
- 48 переглядів
