У серпні цього року Україна відзначає 100-ліття з дня створення легіону Українських Січових Стрільців. З цієї нагоди у Львові сьогодні на Янівському цвинтарі відбулась екуменічна панахида, підняття державного прапора та покладання квітів. Захід відбувся біля Монументу Українському Січовому Стрілецтву.
Людина, і добрі справи, які вона робить,— все це живе до того часу, поки є пам’ять, поки ми пам’ятаємо. Якщо хочуть знищити націю, забирають пам’ять. В історії нашої української великої справи ми знаємо дуже багато випадків, коли нашу пам’ять хотіли знищити. Не вийшло. І не вийде. Бо є Божа ласка, щоб ми були. Є Божа наука, яка вчить нас бути мудрими і вчитися в цілому світі, щоб добре будувати свою рідну хату.
Коли облаштовували це поле Січових Стрільців, ніхто у страшному сні не міг подумати, що наші українці на початку цього століття будуть гинути так само у боротьбі за свою державу проти окупанта. Минуло сто років. Тоді хотіли нас поневолити. І сьогодні хочуть нас поневолити.
Ми щодня отримуємо інформацію про смерть наших львів’ян. Ми ховаємо наших львів’ян – старших, молодих, юних. Розриваються серця матерів, дружин. Стискаються кулаки і наливаються кров’ю очі побратимів, які залишились там, на полі бою, щоб продовжити ту справу, яку вони не могли.
Це особливий період в історії нашої держави. Гордість за нашу громаду, яка завжди попереду. Сьогодні нема в місті більш важливої справи, чим допомога нашим хлопцям, які сьогодні на передовій. Хто чим може – хто коштами, хто своєю працею. Люди останнє віддають.
Я хочу подякувати усім громадським діячам, нашим отцям, які роблять тихо велику, потрібну справу. Ми чуємо деколи думки – «то десь там, далеко». То не там далеко, то в нашій хаті. Якщо цю гідру там не зупинити, на Сході, вона може бути тут. Літак сюди долітає за 30 хв. Це наша війна. Переможемо ми тоді, коли пропустимо цю біль через наше серце. Це наша війна, кожного з нас. Хочуть нас з вами поневолити усіх.
Організм, який має зовнішню інфекцію, щоб перемогти, повинен очиститись. Вже декілька місяців ми є у фазі нашої Революції Гідності. Можливо, не все так відбувається, як би ми хотіли. Але ми усі маємо пам’ять. Я переконаний, що разом з тими хлопцями, які вернуться після перемоги, ми будемо наводити порядок у власній хаті, а роботи дуже багато. Вистарчить на всіх.
Сьогодні ми відновлюємо історичну справедливість. Всі ці хлопці і мужі, які полягли і тут поховані, йшли в бій з нашим прапором. Там, на небі, їм було трошки моторошно, що нема цього прапора тут. Я хочу сьогодні подякувати Андрію Шевціву, який власне зі своїми колегами дав цю дуку і спільно зі «Самопоміччю» вони це все зробили. Є цей прапор. Він буде тут тепер назавжди. Тут йому місце. Ми будемо робити все можливе і неможливе, щоб більше уваги приділяти патріотичному вихованню, військовому вихованню наших дітей. Це питання життя або смерті. Незалежність не дається просто так. За неї треба воювати кожного дня. В Біблії не записано, що Україна має бути незалежною державою. Це війна кожного дня. Дякую усім за вашу мужність, твердість, силу. Слава українському Січовому Стрілецтву, слава нашим героям, які сьогодні воюють на Сході, слава Україні, - Андрій Садовий, міський голова Львова.
