Відтепер люди з вадами зору зможуть «побачити» відому американську мелодраму «Щоденник пам’яті».
Фільм вже встигли «переглянути» понад 20 людей з глибокими ураженнями зору. Скоро стрічка з тифлокоментарями з’явиться в Інтернеті.
Автор та керівник проектів з адаптації життєвого простору для осіб з глибокими порушеннями зору Оксана Потимко розповідає: «Щоденник пам’яті» – художній фільм американського кінорежисера Ніка Касаветіса. Кінострічці вже десять років. Ми адаптували фільм для людей, які повністю не бачать або мають незначний залишок зору. На теренах України це перший фільм для незрячих людей».
За її словами, тифлокоментування існує у світі вже близько 40 років, але в Україні воно дотепер не впроваджувалося. «Зараз вийшов гарний український фільм «Поводир» режисера Олеся Саніна. Він до нас звернувся з проханням адаптувати «Поводиря» для людей, котрі не бачать. Це буде дуже важка робота, але надіємось, що вона вдасться», – додала Оксана Потимко.
Над адаптацією «Щоденника пам’яті» працювали звукооператор Юрій Саєнко та диктор – актриса Національного академічного українського драматичного театру ім. М. Заньковецької Олександра Бонковська. Вона розповіла: «Робота була дуже цікавою. Обраний фільм – це дуже красива, зворушлива і потрібна історія. Працювати було непросто, оскільки фільм американський, у кадрі звучить англійська мова, на яку накладений український переклад. До того ж, фільм побудований так, ніби розповідь ведеться від імені оповідача. І поміж цим усім потрібно було накласти голос, який пояснює, що саме відбувається на екрані, хто діє в кадрі, як він виглядає. Потім дуже багато робили правок. Також перед демонстрацією фільму потрібно було пояснити, про що йтиме мова, назвати персонажів».
Своєю чергою, Григорій Олійник, незрячій, який був присутній на презентації «Щоденника пам’яті, поділився враженнями: «У нашій спільноті є люди, які втратили зір, і є сліпонароджені. Тому дуже важливо передати те, що робиться на екрані, саме сліпонародженим. Коли людина раніше бачила, їй легше зорієнтуватися і зрозуміти, що відбувається в кадрі. Для незрячих є дуже мало фільмів, тому це колосальна робота».
Відтак, творча група, яка адаптувала фільм для незрячих, на досягнутому зупинятися не збирається і вже працює над іншою кінострічкою, аби її змогли «переглянути» люди з вадами зору.
