Події 2014 р. показали, що про власну армію треба дбати. У конфлікті на Донбасі загинули тисячі військовослужбовців України. Тисячі дітей залишились без батьків. Серед полеглих і генерал Сергій Кульчицький. Більше на сайті ulvovi.info.
Морська піхота у СРСР, Національна гвардія – в Україні.
Майбутній військовий керманич народився 17 грудня 1963 р. у Веймарі, у НДР, яка входила до радянського блоку. Батько Сергія був військовослужбовцем. Родині (у Сергія був брат Ігор) постійно міняла місця проживання, переїзджаючи з одного військового містечка до іншого – типове життя радянського офіцера. У 1967 р. родина опинилася на Далекому Сході. У 1979 р, Сергій, без відома батьків, подав документи до Уссурійського суворовського військового училища, вступив та у 1981 р. закінчив його. Далі булла служба у Далекосхідному вищому загальновійськовому командному училищі, де готували офіцерів морської піхоти. Багато випускників училища стверджували, що у закладі були хороші інструктори з рукопашного бою (і це не дивно, адже поряд Азія – Батьківщина східних єдиноборств). Кульчицький добре опанував рукопашний бій, міг запросто перемогти у двобої одночасно 2-3 суперників. Також майбутній герой займався лижами, гирьовим спортом. Після закінчення училища, Сергій відправився проходити службу до Мурманської області, де панує суворий клімат. Будучи у Чорнокінцях (Тернопільщина) Сергій познайомився з майбутньою дружиною – Надією. У 1985 р. Кульчицький став командиром десантно штурмового взводу 61-ї окремої бригади морської піхоти Північного флоту ВМС СРСР. Перебував на посаді начальника тилу, заступника командира 876-го десантно-штурмового батальйону.
З розпадом СРСР Кульчицький не вагався, залишатись на службі у ВМС Росії чи ні і одразу повернувся на рідну Тернопільщину, де став служити у Національній гвардії, яка була згодом трансформована на внутрішні війська. Очолював 14-й окремий батальйон Національної гвардії, служив у військовій частині 1441 на Тернопільщині, у Севастополі, Феодосії.
Трагічна загибель
Після служби на території Криму, Кульчицький продовжив виконувати обов’язок уна Франківщині, однак вже у внутрішніх військах. Це трапилось у 2003 р. У цьому ж році помер і батько Сергія, який вийшов у відставку у званні майора. Кульчицький обіймав посаду заступника начальника штабу – начальника оперативного відділу Управління МВС України в Івано-Франківській області. Упродовж 2005-2010 рр. Кульчицький був командиром 2-ї окремої Галицької бригади. Бригада дислокувалась у вч 3002. Командир багато зробив для військової частини – були побудовані нові казарми, зремонтована їдальня. У 2012 р. полковник очолив управління бойової та спеціальної підготовки Головного управління внутрішніх військ МВС України. У серпні 2013 р. Кульчицькому присвоїли звання генерал-майора.
2014 р. змінив Україну назавжди – кривава бійня на Майдані у Києві, втеча президента В.Януковича, анексія Росією Криму, початок боїв на Донбасі. Кульчицький брав участь у формуванні резервного батальйону Національної гвардії – вона знову була відроджена. Учасники Євромайдану стверджували, що генерал проводив ретельний відбір до війська, відсіюючи тих, хто не був здатним виконувати військовий обов’язок. За словами генерала, йому потрібні були треновані бійці, які не загинуть у першому ж бою й будуть дисциплінованими. Генерал жив поряд з бійцями у наметі, харчувався як й його підлеглі.
Генерал не був “паркетним офіцером”, не боявся висловлювати те, що думав. Підлеглі генерала згадували один цікавий факт – через блокпост ЗСУ намагався прорватись один з місцевих депутатів. Солдати відкрили вогонь. Виник великий резонанс. Депутат погрожував судами. Після розмови з Кульчицьким депутат швидко заспокоївся.
29 травня 2014 р. стало фатальним для генерала – гелікоптер, на борту якого перебував Кульчицький та інші військовослужбовці, був збитий сепаратистами неподалік Слов'янська (Донеччина). Генерал загинув, виконуючи свій обов’язок. Тіло Кульчицького поховали на Личаківському кладовищі у Львові. У Львові проживає його родина – вдова та син з родиною. Генерал був удостоєний численних нагород – медалі, ордени (у тому числі Орден Богдана Хмельницького III ст., Орден “За мужність” ІІІ ст.). У червні 2014 р. генерал посмертно був нагороджений зіркою Героя України. Нагороду отримали вдова та син загиблого з рук тодішнього президента Петра Порошенка.
Завдяки старанням генерала, його батальйон, пройшовши з боями Слов'янськ, Дебальцево, Станицю Луганську та інші “гарячі точки” поніс невеликі втрати – лише 24 убитими. Старання Кульчицького не були марними.
- 20 переглядів
