Влада Російської Федерації розпочавши повномасштабну війну проти України стверджує, що проводить військову операцію (повний абсурд) з метою “денацифікації” України. Багато експертів стверджує, агресор виправдовує свої дії тим, що захищає ідеї “Русского мира”, зараховуючи туди людей які розмовляють російською мовою, людей які є парафіянами Московського патріархату. Останній має мільйони вірян по всій Україні. Парафії УПЦ (МП) є й на Львівщині. Далі на ulvovi.
Як виникла Українська православна Церква Московського патріархату?
Ні для кого не секрет, що Київська Русь прийняла хрещення від православної Візантії у 988 р. Київський князь Володимир міг лишитись язичником, або ж обрати католицизм чи іудаїзм, але зупинився на православ’ї. Однак далі історія принесла Русі великі випробування – монголо-татарська навала, міжусобні війни. Держави не стало. Колишні руські землі тривалий час ділили Велике Князівство Литовське, Московія, Польща та інші.
Не стало єдиної держави – зникла й єдина церква. У 1596 р. частина православного кліру уклала унію з католиками й так постала Українська греко-католицька церква. Московія прагнула підпорядкувати українську православну церкву московському патріарху.
Щодо Російської (Руської) православної церкви (РПЦ), то вона постала у 1448 р., без дозволу Константинопольського патріарху, внаслідок самопроголошення. Тривалий час РПЦ перебувала у самоізоляції, не визнавалась представниками інших православних церков.
Лише у 1589 р. РПЦ отримала відповідний дозвіл від константинопольського патріарха Єремії, хоча багато дослідників наголошують на тому, що грамота, надана Московії була підробкою. Релігієзнавці також стверджують, що аби легалізувати свою церкву, представники Московії просто надавали хабарі керівництву православних церков
У другій половині XVII ст. українські землі переживали важкі часи, відомі як Руїна – занепад державності, кровопролитні війни, поділ України на Лівобережну та Правобережну, втручання Речі Посполитої, Московії, Туреччини. У 1686 р. Москва звернулась з проханням до константинопольського патріарха надати у підпорядкування Київську митрополію й отримала бажане.
На цілі століття УПЦ опинилась у підпорядкування РПЦ. Навіть з приходом до влади більшовиків, які були представниками атеїзму, РПЦ нікуди не зникла, хоча й зазнала утисків, однак не мала “конкурентів”. УПЦ діяла на правах екзархату.
Наприкінці 1980-х рр. СРСР буквально тріщав по швах. У таких умовах відроджувались українські політичні сили, культура. УПЦ отримала широку автономію та самоврядування, хоча продовжувала перебувати у залежності від РПЦ. Ця залежність проявляється у наступному – рішення Архієрейського Собору РПЦ є обов’язковим для УПЦ (МП), Суд Архієрейського Собору РПЦ є найвищим церковним судом для УПЦ (МП), Предстоятель української церкви благословляється московським патріархом, Устав УПЦ МП схвалюється Патріархом Московським, інше.
Тілом з Україною, а душею – з Росією?
Станом на 2010 р. УПЦ (МП) була доволі потужною організацією, яка об’єднувала понад 9,5 млн. вірян. Церква мала й має велику потугу у Східних та Південних регіонах, натомість досить незначний вплив на Заході. Приміром у 2010 р. у Донецькій області УПЦ (МП) об’єднувала понад 50% православних Донецької області і лише 2,1% православних Львівщини.
Багато експертів, політологів стверджують, що УПЦ (МП) була однією із складових впливу Росії на Україну, а у рядах священнослужителів перебувала частина співробітників ФСБ Росії. Меценатами церкви були проросійські політики, зокрема члени Партії регіонів.
Після 2014 р. незважаючи на офіційні заклики керівництва УПЦ (МП) припинити братовбивчу війну, церковні ієрархи не перервали зв’язків з Москвою, намагались дистанціюватись від конфлікту та від учасників АТО. Деякі українські експерти наголошували на тому, що на Донбасі храми УПЦ (МП) часто слугували складами для зброї сепаратистів та росіян, що священнослужителі переконували вірян підтримувати ДНР та ЛНР. Щороку, на день хрещення Русі, представники Московського патріархату організовували масштабні хресні ходи у Києві, збираючи десятки, а то й сотні тисяч людей.
Патріарх РПЦ Кирило (ліворуч) та митрополит Онуфрій (праворуч). 2015 р.
Томос та подальший розвиток подій
Відчутним ударом по УПЦ (МП) стало надання константинопольським патріархом Варфоломієм Томосу Україні. На об’єднавчому Соборі у Києві (15 грудня 2018 р.) постала Православна Церква України (ПЦУ) на чолі з митрополитом Епіфанієм.
З появою ПЦУ УПЦ (МП) почала стрімко втрачати своїх вірян та парафії. Згідно соціологічних даних, станом на січень 2019 р. понад 58% православних України (без врахування Криму і непідконтрольної частини Донбасу) зарахували себе вірними нової церкви. За тими ж соціологічними даними, станом на травень 2019 р. до УПЦ (МП) себе зараховували понад 4,19 млн. осіб – у понад два рази менше ніж у 2010 р.
За різними підрахунками до ПЦУ з УПЦ (МП) протягом січня 2019 – червня 2020 р. перейшло близько 600 парафій. Згідно з офіційними даними, станом на грудень 2019 р. в УПЦ (МП) налічувалось 12338 парафій, 254 монастирі, 99 архиєреїв, 12411 священнослужителів та понад 4600 ченців.
Після початку російсько-української війни, московський патріарх Кирило не засудив дії керівництва Росії, мовчить, а отже не заперечує. Предстоятель УПЦ (МП) Онуфрій засудив дії РФ, назвав акт агресії страшним гріхом, братовбивством. Якими будуть подальшими кроки керівництва церкви – невідомо. Священнослужителі патріархату постійно звертаються до Онуфрія з проханням скликати Архієрейський собор та повністю відокремитись від Москви.
Проте релігієзнавці, такі як Дмитро Горєвой та Василь Кметь (викладач історії ЛНУ ім. І.Франка) стверджують, що керівництво церкви таким чином намагається швидко “перевзутись”, не втратити вірян, оскільки їх налякали втрати російської армії та удари по іміджу Росії. В.Кметь взагалі стверджує, що церква Московського патріархату в Україні – це своєрідна релігійна секта, інтендантська служба російського мілітаризму, яка вороже налаштована до представників інших культур та націй.
Московський патріархат на Львівщині
Львівська єпархія УПЦ (МП) ділиться на 13 благочинь (деканатів): Бродівське, Дрогобицьке, Жовківське, Мостиське, Пустомитівське, Радехівське, Самбірське, Сокальське, Старосамбірське, Стрийське, Турківське, Центральне та Яворівське. Єпархію очолює митрополит Львівський і Галицький Філарет (Кучеров). Особливістю єпархії є те, що у деяких парафіях богослужіння звершуються церковнослов'янською мовою з українською вимовою, застосовується практика непоминання патріарха московського за богослужінням.
Кафедральним собором є Церква святого Георгія (вул. Короленка 3, Львів). Станом на 2012 р. єпархія налічувала 64 парафій, 63 священики та 12 дияконів. Московському патріархату належить Свято-Троїцька церква (вул. Антоновича 100, Львів). Немає статистики вірян УПЦ (МП) на Львівщині.
Громадські діячі Львова наголошують на тому, що священнослужителів Московського патріархату частенько можна було побачити у консульстві Росії у Львові, 9 травня на Пагорбі Славі.
З початком повномасштабної війни, зважаючи на мовчання патріарха Кирила, священнослужителі Львівської Єпархії почали звертатись до митрополита Філарета аби був скликаний Архієрейський собор та проголосити повну автокефалію УПЦ, розірвати усі відносини з Москвою. Під час богослужінь не поминають патріарха Кирила. Звернення до Філарета підписали 44 представники духовенства. Представники духовенства зазначили, що Росія прагне захопити та поневолити український народ, ховаючись за ширмою братерства та руського миру, а президента Росії назвали Каїном.
Фрагмент із звернення священнослужителів до митрополита Філарета
Митрополит Філарет на сторінках у соцмережах висловив обурення діями Росії, назвав її дії геноцидом українців та найтяжчим гріхом. Громадські активісти Львівщини звичайно не вірять таким заявам, стверджують, що священнослужителі прагнуть не втратити іміджу та вірян, не бажають позбутись фінансової підтримки з Москви, не хочуть спровокувати на радикальні дії націоналістів.
Повна заборона?
Незважаючи на офіційну позицію керівництва УПЦ (МП) щодо дій Росії, в українському суспільстві дедалі гучніше лунають заклики повністю заборонити церкву Московського патріархату на території України. І якщо раніше це використовували у своїх цілях переважно політики, то сьогодні це думки пересічних українців.
Згідно з даними соцопитування групи “Рейтинг”, проведеними 6 квітня (за виключенням окупованих територій та зони бойових дій), понад 70% респондентів висловилися за розрив відносин УПЦ та РПЦ. Більш того, понад 50% опитаних виступають за заборону церкви Московського патріархату (2/3– мешканці Заходу). Водночас 20% (переважно на Сході та Півдні), виступають за невтручання держави у церковні справи.
УПЦ (МП) на території Львівщини вже заборонена в окремих районах. Так 2 березня міський голова м.Городок Володимир Ременяк заборонив діяльність даної церкви на території міста. Мер керувався тим, що церква Московського патріархату несе загрозу національній безпеці України.
10 березня УПЦ (МП) було заборонено й міською владою Дрогобича. Депутати та мер керувались тими ж мотивами що й їх колеги з Городка, наголошували на тому, що дана церква носить антиукраїнський характер.
Питання заборони УПЦ (МП) розглядається й депутатами Верховної Ради, може бути винесене на голосування. Радикально налаштовані елементи стверджують, що якщо дана церква продовжуватиме свою діяльність, не розірве усіх зв’язків з Москвою, то не виключають силового захоплення храмів, їх зачинення.
Частина експертів зазначає, що ліквідація УПЦ (МП) спричинить до протистояння всередині українського суспільства, дасть змогу Путіну черговий раз волати про утиски етнічних росіян на території України.
Повна автокефалія чи злиття з ПЦУ?
Після того як Україна отримала томос і постала ПЦУ, частина парафій Московського патріархату почала переходити до новоствореної церкви. З початком повномасштабної війни цей процес пришвидшився. 17 березня до складу Львівсько-Сокальської єпархії ПЦУ перейшла Свято-Покровська парафія (Червоноград) УПЦ (МП) на чолі з протоієреєм Ігорем Деркачем. До ПЦУ перейшов Львівський Свято-Воскресенський Новоафонський чоловічий монастир на чолі з настоятелем, Йовом Ольшанським.
Настоятель Свято-Покровського храму Червонограда Ігор Деркач (праворуч)
7 квітня стало відомо, що до ПЦУ вирішила приєднатись парафія УПЦ (МП) у Мостиськах. До ПЦУ перейшла Свято-Успенська парафія с Речичани Городоцької ОТГ, де на прохання громади новим настоятелем призначено протоієрея Івана Деньковича. До складу ПЦУ увійшла й парафія с. Баня Лисовицька (Стрійщина). Місцевий настоятель, отець В.Путятицький відмовився прийняти рішення громади, тож храм відчинили без нього мешканці села, а священнослужителі ПЦУ провели службу.
Віряни с. Баня Лисовицька
Громадські діячі та експерти зазначають, що процес повільного переходу окремих парафій (а може й єпархій)УПЦ до ПЦУ триватиме надалі. Об’єднання двох церков у найближчий час неможливе, та й для ПЦУ не дуже доречне, оскільки при злитті скоріш за все доведеться обирати нового предстоятеля й Епіфаній може втратити посаду.
Разом з тим експерти переконані, що УПЦ (МП) чекають великі потрясіння та розкол, на три а може більше гілок, адже частина кліру обере автокефалію, частина зберігатиме вірність РПЦ, а частина увійде до ПЦУ. Розкол в ПЦУ (МП) це відчутний удар по РПЦ, адже на Україну припадає понад 15000 її парафій (усього РПЦ налічує понад 40000 парафій).
Наостанок варто зазначити, що священнослужителі повинні пам’ятати, що служать не президентам, політикам, а Богу. Віряни самі повинні знати до якого храму їм ходити, і мати віру не для “показовості”, а у своєму серці. Конфесій та церков багато, а Творець один!
- 1 перегляд
