У місті діє три дитячих будинки, інтернати та спеціалізовані школи. Педагоги та працівники установ можуть дати дітям освіту, виховати з них людей, однак не замінять батька чи матір. Поволі на зміну сиротинцям приходять сімейні будинки та наставники, однак це дуже важкий процес, зважаючи на бюрократизм в країні та глобальне потрясіння у вигляді війни, пише ulvovi.info.
Життя у сиротинці
За даними видання Depo.lviv та “Варіанти” у 2019 р. на Львівщині було зареєстровано 2204 дітей, що залишились без батьківського піклування (759 – сироти). Згідно з законодавством України, діти-сироти та такі, що позбавлені батьківської опіки перебувають повністю на утриманні держави до 18 чи 23 років (коли особа стає повнолітньою, завершує навчання). Держава надає пільги, грошові виплати, освіту та інше. Не даремно усі юристи кажуть, що Конституція України одна з найкращих у світі, оскільки надає громадянину велику кількість різноманітних гарантій. Однак на практиці далеко не все гладко, адже бюджет бажає кращого, зловживання та корупцію ніхто не скасовував.
З трьох сиротинці, що діють у Львові, один (№1) розташований на вул. Таджицькій. Станом на 2018 р. у закладі перебували 53 вихованці. Життя сиротинці прагнуть не “виставляти на публіку”, тримати у стінах закладу. Колишні вихованці львівських сиротинців стверджують, що життя у них сильно змінилось, якщо порівнювати з 1990-ми рр. Це стосується і фінансування, здобуття освіти та іншого.
Колишня вихованка одного з львівських сиротинців стверджує, що у буремні 1990-ті рр. великі проблеми були з харчуванням (були випадки харчових отруєнь), а чимало мешканців закладу ставали на шлях криміналу. Звичайно життя у сиротинці має свою специфіку, адже дитина повинна завжди дбати про свій авторитет, не маючи захисту батьків, надіятись насамперед на власні сили.
Сімейні будинки та наставництво
Громадські діячі, психологи та педагоги, аналізуючи стан українського суспільства та закордонний досвід стверджують, що сиротинці – пережиток минулого. По-перше – у таких закладах діти не відчувають себе у родині, не мають індивідуального підходу. По-друге, у чималу копійку обходиться утримання приміщення та персоналу.
Є кілька альтернатив сиротинцям. Частину дітей (переважно у ранньому віці) усиновлюють прийомні батьки. Для решти дітей є можливість потрапити до сімейних будинків. Якщо говорити простими словами – кілька дітей живуть у родині, де отримують піклування, індивідуальний підхід, турботу.
У ЗМІ повідомлялось, що станом на 2018 р. у Львові функціонувало п’ять будинків сімейного типу, де мешкали 42 дитини. Один з них (на пр.Чорновола) запрацював у тому ж році – шестеро дівчат взяла під опіку сестра Юлія Фляк. Квартиру (7 спальних кімнат, 5 санвузлів, клас для занять та інше) площею майже 330 кв.м. на 10 років у безкоштовне користування надали будівельна компанія “Avalon Inc” та благодійний фонд “Діаконія”.
Чиновники Львівської міської ради рапортують, що понад 92% дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування влаштовані в сімейні форми виховання. Варто зазначити, що у Львові діє спеціальна програма співфінансування придбання житла дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування (розрахована до 2025 р.), за якою 70% коштів виділяє міський бюджет.
Ще одна альтернатива сиротинцям – наставництво, коли дитиною може опікуватись наставник. Така особа повинна мати хороший стан здоров'я, відсутність проблем із законом, працевлаштування та відповідати іншим критеріям. З часом наставник може перетворитися на опікуна чи прийомного батька.
На превеликий жаль війна загострила проблему сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування. Кількість таких дітей зросте, зважаючи на те, що до Львов евакуювали та продовжують евакуювати сиротинці з інших регіонів, дітей які втратили батьків внаслідок бойових дій.
- 8 переглядів
