Він збережений до наших часів ще з 1341 року. Трохи запилений і багатьма забутий, він все ще у святкові дні сповіщає містян про початок Служби Божої. Повідомляє “Ulvovi.info”.
Юрський дзвін підвішений на верхівці старої дзвіниці, що розташована автономно від церкви, тому потрібно підійматися крутими, звивистими сходами, щоб побачити велетня, який заввишки 85 см і важить 415 кг. Дзвін відзначається спокійними і скромними формами та видовженими пропорціями. У нижній, широкій, частині його прикрашає валик, а у верхній – чотири валики – по два зверху і знизу вінця дзвона. Дзвіниця, як і сам храм, – є пам’ятками ЮНЕСКО.
Дзвін було відлито ще за часів правління галицького боярина Дмитра Детька, що тривало у 1340–1349 роках. Головною його історичною заслугою є безпосередня участь у відбитті агресії зі сторони поляків, татарів і угрів. Розуміючи, що підвладне військо не здатне захистити кордони, Дмитро Детько проводив гнучку політику налаштовуючи на міжнародні арені одних своїх ворогів проти інших – татарів проти поляків. У 1341 році між польським королем Казимиром і Дмитром була укладена угода не нападати на землі один одного. Із цією угодою і пов’язують відливання дзвону, що був скоріше створений в рамках святкування і розташований біля кам’яної ротонди на місці давнього храму святого Юра. А вже з цього храму дзвін перейшов до нинішнього.
Проте у процесі дослідження дзвону, у науковців виникли певні суперечності, які залишаються не вирішеними - досі не з’ясовано хто був остаточним автором. Справа в тому, що у верхній частині – дворядковий напис: «В ле[то] 6849 [1341] сольян был колокол сій святому Юрыю при князі Дмитрии игуменом Євфимьєм». А посередині – трохи викривленим надписом, у зворотньому порядку і ще й уже по сухому матеріалу вицарапано: «А писав Скора Яків». Кагорта дослідників запевняють, що дзвін був змайстрований німцем і є безпосереднім зразком німецької відливки того часу, зробленої дуже старанно і акуратно, натомість підпис порушує усі стильові канони, адже виконаний грубо і з помилками, тому скоріше за все Яків Скора був помічником майстра і непомітно вирішив увіковічнити своє ім’я.
Частина дослідників все ж наполягала на авторстві Якова, зауважуючи, що весь текст написаний слов’янською мовою, що уже підтверджує національну приналежність дзвону. А Якова Скору, який писав безграмотно і з помилками, не могли взяти в помічники німецькому ливарнику, тому він здійснював саме роботу по створенню витвору, надпис міг зробити хтось інший ще й з тієї причини, що автор не міг вписати себе у верхньому рядку поруч з князем та ігуменом.
Однак незважаючи на всі історичні й авторські перипетії, саме цей дзвін вважається найстарішим релігійним атрибутом України, найвідомішим українським витвором, а також пам’яткою середньовічної європейської культури, науки і техніки. Один з небагатьох залишився неушкодженим у часи радянської гонитви за вірою, саме у цей час було потрощено і переплавлено сотні дзвонів, деякі з них були ще старіші від юрського.
- 22 перегляди
