Філолог Олександр Авраменко розповів про особливості вживання суржику в українській мові. Суржик є вкрапленням однієї мови в іншу, а в Україні цих вкраплень безліч. Сайт «Ulvovi.info» розповідає про різні форми цього явища. Якщо суржикових слів в мові є небагато, то суржик називають слабким – він притаманний західній Україні. А от на сході і в центрі України суржик сильний. Ми звикли вважати, шо найбільш притаманно для України змішування української та російської мов, проте є місце в українській мові для польських і румунських вкраплень.
Найбільш помітними в суржику лексичні елементи. А найбільш поширеним словом-суржиком є «получається», яка вживається замість слова «виходить» у різних регіонах України. Також доволі типовою помилкою є словосполучення "приймати участь" - замість «брати участь» і слово "канєшно" - замість "звісно".
Є такий вид мішанини як суржик на звуковому рівні, коли слова українські, а звуки російські. Наприклад, замість слова "телевізор" кажуть "тЄлЄвізор". Також є й помилки на граматичному рівні,коли неправильно вживають закінчення, от як, "не звертаю увагУ" або "не слухаю музикУ," коли правильно вимовляти, відповідно, "не звертаю увагИ" і "не слухаю музикИ".
Не можна лише плутати суржик із діалектом. Бо діалект вживається тільки на певній території України протягом довгого часу і утворюються діалектні слова місцевими жителями на своїй території. Часто у Західній Україні можна почути слова "бульба",а не "картопля","мешти", а не "туфлі". А от коли вимовляють "коліжанка" – це суржик, запозичений з польської.
Додамо, що у Галичині до 70-х років минулого століття не використовували типову для російського народу нецензурну лексику, бо «російський мат» галичани вважали неприйнятним. Проте українці вживали власні лайливі слова, а сварку називали «ганьбленням».
- 155 переглядів
