«Свобода» урізанням фінансування намагається посадити мера Львова на короткий поводок, а той виводить на вулицю бюджетників.Після певного затишшя, пов'язаного із зайнятістю «свободівців» на парламентському фронті, у Львові відновилися бойові дії між більшістю в міській раді та міським головою і його командою. Втім, далі вони носять позиційний характер, як на полях Першої світової. Андрій Садовий спробував відійти від тактики мовчання і таки відповів на партизанські дії «Свободи» щодо блокування діяльності міськвиконкому публічними акціями протесту.
«Свободівці» у відповідь використовували «важку артилерію» - провели нічну сесію, протягом якої намагалися взяти Садового змором, а коли не вийшло, визнали незадовільною роботу міськвиконкому.До цього ситуація більше нагадувала «війнушки»: Садовий ветував багато постанов міськради, у прийнятті яких чи то з міркувань піару, чи то по більш «близьким до тіла» причин були зацікавлені представники «Свободи», а «свободівці» у свою чергу урізали, як могли, фінансування виконкому, викликаючи відтік кадрів, неготових працювати за тисячу гривень без премій. Останньою краплею стало недофінансування комунальних ЖЕКів, в результаті чого їх працівники вийшли до стін міськради критикувати депутатський корпус, а Садовий, який раніше намагався робити вигляд, ніби «ситуація робоча, конфлікту немає», дав низку жорстких інтерв'ю щодо діяльності партії Олега Тягнибока.Тепер же до наступної сесії міському голові треба відзвітувати про звільнення п'яти чиновників: начальників управлінь комунального майна, охорони історичного середовища, зовнішньоекономічних відносин, культури та відділу кадрів міськради. Серед них двоє належать до когорти найбільш вірних соратників Садового, які працюють з ним ще з часів його бізнесової діяльності та першої передвиборної кампанії 2006 року. Втім, меру Львова робити такі ротації не вперше - одного разу його вже змусили змінити склад і структуру виконкому, в результаті чого його найближчий радник Олег Березюк пішов з посади глави адміністрації мера на зниження. Але при цьому він продовжує працювати в структурі виконкому і, як подейкують, як і раніше є дуже важливим гравцем, без участі якого не приймаються ключові рішення.Зрештою, принцип айкідо - не наносити ударів у відповідь, а приймати їх і перетворювати програшні ситуації в переможні - завжди був характерним для політичної тактики Андрія Садового. Останні інтерв'ю і пікет - швидше виняток. Та й то - лише для зовнішнього ефекту. Реальних важелів, щоб кардинально змінити ситуацію, у нього просто немає.Як немає і покровителя в уряді (до кінця 2012 року їм був Борис Колесников). Фракція в міськраді маленька. Єдині козирі - Медіапідтримка (власний медіахолдинг, «пакт про ненапад» з ключовими ЗМІ та співпрацю зі столичними телеканалами) і ставка на те, що самим «свободівцям» невигідна розв'язка конфлікту через спробу відставки мера.Теоретично зібрати необхідну кількість голосів для «Свободи» не проблема, але на ділі відносини з тим же УДАРом не такі вже добрі, а отже існує ризик фальстарту. Але навіть якщо відставка відбудеться - що далі? По-перше, багато абсолютно впевнені, що Садовий переможе і на перевиборах. По-друге, принаймні на час виборів «Свободі» доведеться взяти на себе всю відповідальність за стан справ у місті. Тим часом всі дії однопартійців Тягнибока вказують на те, що вони і надалі воліли б звалювати провину за міське проблеми на когось іншого.Таким чином, ситуація зайшла в глухий кут: Садовий нічого змінити не може, а «Свобода» - не хоче. І Садовому нічого не залишається, як тримати удар, миритися з критикою і перешкодами в роботі, відмовлятися від «сприяння своїм» і по максимуму ветувати ініціативи «Свободи». При цьому львівський градоначальник сподівається на те, що йому вдасться домогтися зниження рейтингу «Свободи» і підвищення рейтингу власної партії «Самопоміч», щоб після чергових виборів мати у міськраді плацдарм і не дати опонентам сформувати більшість. «Свобода» ж може домовлятися про подолання вето з іншими фракціями, не піднімаючи при цьому питання про відставку мера, і сподіватися на локальні домовленості, чинячи тиск на мера за допомогою блокування зручних для нього постанов. І така ситуація з точки зору піару може бути вигідна обом сторонам.Тим часом заручниками цієї війни стають люди, які безпосередньо впливають на міське господарство. І мова не про затвердження якихось стратегій - в роботі комунальних підприємств через недофінансування та відсутності управлінських рішень можуть початися перебої. Звільняються працівники мерії (за оцінками представників міськвиконкому, цього року звільнилося вже більше трьох десятків чоловік). Підливає масла у вогонь держказначейство. І якщо відтік кадрів і недофінансування вийдуть з-під контролю, це може боляче вдарити і по Садовому, і по «Свободі».
