Сергій Радкевич, львівський художник, наприкінці січня почав малювати цю серію робіт - "Упокій".
Він пояснив її так: "Робота проти направленої і зумисної агресії супроти людського тіла... Абсурдності використання «людини - цілі» у військових навчаннях, яка будучи неживою, несе в собі знак живого суб’єкту і перетворюється на реальні жертви".
"Робота у спомин про тих, хто постраждав від свідомого насильства...
Спочатку був Вірменський мотив. Потім Український мотив, потім Сергій просив гроші на фарби, бо треба ще було намалювати білоруський.
На цьому він мав і закінчити цю серію. Потім було багато всяких новин, я працювала і мало спала, а потім вже далеко після 20-го лютого я проснулась серед ночі і з жахом подумала - скільки йому доведеться намалювати тепер і скільки треба буде ще фарби", -- пише на своїй сторінці у соцмережах Настя Станко.
Додамо, перша робота Радкевича -- розпис «Упокій» -- знаходиться у львівській галереї «Дзиґа».
За словами автора, вона засуджує направлену та зумисну агресію супроти людського тіла, а також підкреслює абсурдність використання "людей-цілей" у військових навчаннях, адже вони, будучи неживими, несуть в собі ознаки живих суб’єктів і згодом перетворюються на реальних жертв.
Розпис “Упокій” створено у спомин про тих, хто постраждав від свідомого насильства з боку влади.
