У Сколівському районі оголосили триденну жалобу: під час антитерористичної операції на Донеччині загинув 24-річний військовослужбовець, уродженець Славського Любомир Кузьмін. У вівторок із захисником української землі прощалися в його рідному селищі.
Провести вояка в останній путь учора прийшли чи не всі мешканці Славського. Тисячі людей разом із скорботною родиною оплакували молодого чоловіка. Його життя несподівано обірвали кулі бойовиків.
Любомир народився і виріс у курортному Славському у багатодітній родині. Окрім нього, у сім'ї було іще троє дітей -- його молодші брати. Любомир як найстарший завжди відчував відповідальність за рідних, тож його запам'ятали людиною, на яку завжди можна було покластися. Хлопець добре вчився у школі, отримав фах водія, згодом пішов служити до війська. Після армії одружився, а три роки тому у молодій родині народився син.
Любомир працював у Славському різноробочим та водієм, забезпечував родину, як міг. Проте коли у квітні оголосили мобілізацію, не вагаючись сказав, що йде до війська, бо хвилюється за долю країни. Молодий чоловік потрапив до 51-ї окремої механізованої бригади, яка дислокується у місті Володимир Волинський. А вже звідти разом з товаришами вирушив на схід країни, де тривала антитерористична операція.
Старший солдат Любомир Кузьмін працював водієм санітарного автомобіля. Чоловік постійно телефонував додому й заспокоював рідних, мовляв, у нього все гаразд. Але за кілька днів до трагедії у розмові з родичами зізнався, що у нього лихе передчуття: "Трапиться якась біда...".
"23 травня Любомир разом з офіцером їхав неподалік села Новопавлівка Волноваського району на Донеччині і потрапив у засідку, -- розповів Вадим Бакай, заступник керівника Західного регіонального медіа-центру Міноборони України. Терористи вчинили те, що для військових є найстрашнішим злочином: вони обстріляли з автоматів санітарне авто. Офіцер, який перебував поруч з Любомиром, отримав важкі поранення, а ось водій загинув на місці".
...Поховали Любомира не на кладовищі у Славському, а біля церкви, там, де останній спочинок знаходять почесні городяни. Його проводжали з військовими почестями, у супроводі почесної варти. А тисячі людей, які прийшли на похорон, звернули увагу, що навіть природні сили плакали за обірваним молодим життям: коли у храмі молилися за вояка, почав падати дощ, а коли гріб запечатали, опади припинилися.
- 14 переглядів
