Це у два рази більше, ніж середні показники минулого року. Адже у 2013-му господарів знаходили на місяць у середньому десятьом тваринам. Однак волонтери нарікають на сумну тенденцію: дедалі менше львів’ян бажають взяти на виховання домашнього улюбленця. Тож більшість чотирилапих комунальники просто присипляють.
Волонтери розповідають: щороку охочих узяти улюбленця з притулку стає все менше. Натомість зростає кількість тварин-безхатьків. На Львівщині є лише один великий, але недержавний притулок. Місць у ньому вкрай мало. Замість 120-и там тісняться майже 300 собак.
«Як правило, більша частина тварин у нас все ж виживає, ми стараємось їм допомагати. Але якщо до нас приносять велику кількість цуценят, то здебільшого, якийсь один підхопить хворобу, яка згодом переходить і на інших тварин. Або буває таке, що підкидають цілий виводок хворих цуценят. Тоді помирають усі», – сумно повідомляють волонтери притулку для тварин.
Долею безпритульних тварин львів‘янин Юрій Нікітюк перейнявся ще наприкінця 90-х. Тоді облаштував невеличкий приватний притулок. Спершу давав прихисток чотирилапим у своїй львівській квартирі. Коли місця там забракло, переселився на дачу неподалік Львова. Тепер тут мешкають 15 собак і 33 коти. Щомісяця на їхнє утримання чоловік витрачає понад три з половиною тисячі гривень. Розповідає, за стільки років уже добре знає, як насправді поводяться комунальники із беззахисними тваринами.
«Чим більше тварин навезли, тим більше грошей комунальникам капає на рахунок. І. фактично, ці собаки приречені. Якщо тварина більш-менш породиста, то вона ще має шанси вижити. Усіх інших – вбивають. При чому, автаназія робиться із грубими порушеннями міжнародних норм», – розповів власник приватного притулку для тварин Юрій Нікітюк.
Експерти ж запевняють: щоб вирішити проблему із безпритульними тваринами, потрібно змінити законодавство. А ще – пояснити звичайним людям, що чотирилапі також потребують гуманного ставлення до себе.
