У суботу, 30 серпня, у селі Новинах Яворівського району Львівської області поховали загиблого геройською смертю в зоні АТО мобілізованого вчителя в 51 механізовану бригаду, військовослужбовця Тараса Пазина, якому 16 жовтня мало б виповнитися всього 25 років.
Він працював до війни, опісля закінчення Львівського національного університету імені Івана Франка учителем історії: спочатку в гімназії імені Осипа Маковея м. Яворова, потім – у школі села Новин, де мріяв побудувати хату. Про це повідомив власкор IA ZIK.
Прощання з новітнім українським героєм розпочалося в місті Новояворівську, де Тарас Пазин проживав.
Відспівування загиблого вояки 51-ї механізованої бригади відбулося у храмі святих апостолів Петра та Павла міста Новояворівська.
Відтак кортеж рушив в Яворів, де біля гімназії Осипа Маковея для учителя, який пішов, не задумуючись, захищати Вітчизну, пролунав символічний останній дзвоник.
За словами колеги Тараса Пазина – Надії Гудошнікової, це був світлий молодий чоловік, чудовий педагог, якого дуже любили гімназисти.
«Донині Тарас Іванович учив дітей історії України, а зараз сам ввійшов в історію – як Великий Українець», – мовила, втираючи сльозу, пані Надія.
Узбіччя дороги, по якій в останній путь везли Тараса Пазина – від Новояворівська до села Новин – люди освітили тисячами лампадок пам’яті. Ридала бідна мама, а батько, наче закам’янілий, прискав до грудей портрет свого старшого сина.
Загиблий – син народного поета Івана Пазина, патріотичної тематики творчість якого відома далеко за межами України. Батько вельми пишався своїм Тарасом, якого разом з дружиною назвали у честь Великого Кобзаря.
Під час Революції гідності Тарас Іванович Пазин був в перших лавах борців за справедливу Україну. На своїй сторінці в соціальній мережі він написав тоді такі поетичні слова, що стали для нього пророчими – сьогодні:
У Києві, під Крутами, із ворогами лютими
Зійшлися юні ратники, хоробрі і палкі.
А нині з неба синього піснями лебединими
Вони до нас вертаються, мов з вирію років.
На площі Незалежності ми пісню їх підхопимо
І сміло заспіваємо, як і вони колись.
А якщо треба, станемо, нескорені, хоч зранені
І лебедями білими теж піднесемось ввись.
Нагадаємо, що на зорі Незалежності України народний поет Іван Пазин (батько нині загиблого в зоні АТО військовослужбовця з 51-ї механізованої бригади Тараса Пазина) збирав однодумців для дивної для багатьох на той час акції миру – об’їхати трактором довкола світу й зорати поля в різних державах. Дозвіл на таку кругосвітню подорож він отримав від посольств багатьох країн, однак втілити задум в життя не вдалося через брак коштів та відсутність справного трактора. Тоді, незважаючи нерозуміння багатьох людей, Іван Пазин пояснював журналістові, мовляв: орати поля по світі – це спонукати можновладців до миру на земній кулі, бо мир – це найбільше щастя.
Працівник відділу культури та туризму Яворівської РДА, член Товариства імені Осипа Маковея, активний громадський діяч, батьки якого були депортованими з території Яворівського полігону, поет, який ввійшов у Книгу рекордів Гіннеса України, Іван Пазин завше вельми радів, що має серед однодумців сина Тараса, яким пишався, за якого молився… Чи думав коли батько, що нестиме портрет свого сина у процесії за його домовиною?
