У Львові відкрили виставку про культуру, технології та стратегії воєнних дій в часи Першої світової війни. Її відвідувачі можуть ознайомитися із тим, яким був тил, як вдавалося людям витримати кілька років війни, та осмислити, які маємо паралелі із нашими днями.
На одному із презентованих фото жінки виготовляють спорядження для воєнної техніки. Дослідники розповідають: нерідко така робота була дуже небезпечною для здоров‘я.
«Жінки працювали з отруйними речовинами, які були необхідні для створення снарядів. Довга робота з ними спричиняла пожовтіння шкіри. Через це таких людей називали «канарками», – розповіла одна із працівників на виставці Любов Куйбіда.
Жінки погоджувалися на це добровільно. Такі подвиги тендітних робітниць пропагувала і сама держава. Саме жінки у Першій світовій і були головними волонтерами. На їхні плечі лягали чи не усі турботи не лише про бійців, а й про мирне населення та біженців. А біженці були чи не головною проблемою Першої світової війни.
«Виселенців, біженців чи примусово депортованих людей налічувалося понад шість мільйонів. Сто років минуло, але ситуація ідентична. Якщо зараз почитати спогади тих людей, які залишали свої помешкання, які проходили тисячі кілометрів, вони були в критичних умовах, складніших, ніж тепер», – вважає куратор виставки Оксана Дудко.
Ця війна все ж дала поштовх для розвитку техніки. Відчутний прогрес був і в медицині. Зокрема з‘явилась пластична хірургія, адже тисячі солдатів отримали страшні травми обличчя.
«Спочатку солдатам пропонували маски, які приховували певні дефекти. А згодом, завдяки розвитку хірургії, вдалося ці травми частково маскувати», – розповіла Любов Куйбіда.
Однак, щоб змиритися із травмами, особливо психологічними, як і зараз, тоді також створювали центри реабілітації – так звані товариства взаємної помочі. Адже людям, яких застала війна, доводилось долати передусім психологічні бар’єри.
- 2 перегляди
