Відновлений бебі-бокс у подвір’ї лікарні по вул. Пилипа Орлика готовий приймати полишених немовлят. Світова практика, що дає шанс на життя дітям, чиї матері опинились у надзвичайних життєвих обставинах, уже не викликає суперечок у суспільстві. Більшість впевнена – краще взяти анонімне маля на утримання держави, ніж знайти його на смітнику. Але випадок, що трапився учора із 84-річною львів’янкою, змушує замислитись – чи не пора місту відкривати «вікно життя» для престарілих.
Подія трапилась на дослідних полях Інституту Карпатського регіону поблизу села Ставчани, що за 20 кілометрів від Львова. Вранці там знайшли втомлену й налякану стареньку, що лежала просто неба. Зі слів пані, яка перебувала при світлій пам’яті, сюди її завезли вночі за рішенням доньки. Мовляв, єдина дитина вирішила позбутись матері через її квартиру.
У львів’янки, яка має власне житло по вул. Енергетичній, часто траплялись непорозуміння із донькою, що мешкає в іншій квартирі, та трьома онуками. Бабуся стверджує, що вони бажали її смерті, щоб отримати спадщину. Відтак, уночі її вивезли в поле і залишили там помирати. Представники поліції зателефонували до родичів старенької й почули відповідь доньки: «Вона мені не потрібна».
Тепер постраждала 1932 р.н. знаходиться у Пустомитівській районній лікарні, де може відпочити після ночі, проведеної на вулиці. Науковий працівник Інституту Карпатського регіону, Юлія Кобиренко, яка й знайшла стареньку в полі, повідомляє, що тій нема звідки чекати допомоги. Після 40 років праці на посаді головного інженера, грамотна інтелігентна бабуся залишилась без житла і без сім`ї. Тому закликає на своїй сторінці у соцмережах долучитись до порятунку покинутої матері.
Новина про знайдену серед поля бабусю набула розголосу і вже 23 березня у соцмережах з’явився коментар її онуки. Пані Ада розповіла, що це вже не перший випадок, коли поліція знаходить стареньку в неналежних місцях. Якось її привели до доньки з чужого під’їзду, якось – із власної квартири, яка була вщент захаращена і не годилась для проживання. При цьому і полісмени, і лікарі, до яких зверталась донька літньої жінки, говорили про наявність у тієї психічних відхилень. Однак, розпочати лікування не вдавалось – бабуся знову втікала з дому. Зі слів онуки, родинні стосунки у них не складались вже давно. При цьому бабця більше бажала знайти підтримку серед чужих людей, ніж погоджуватись на проживання у небагатій сім`ї доньки. Тож ночівля у полі – це «такий у неї спосіб життя».
Ulvovi.info наводить повний текст коментаря пані Ади:
«Усе життя баба жила окремо, зрідка навідуючись до нас. Під час візитів полюбляла обізвати маму, казала на неї: «Ти екс-дочка». Після цього казала нам, онукам, що мати нас налаштовує проти неї, а вона нас любить, позбавить квартири тощо. А потім знову зникала на рік-півтора. Щодо любові до онуків - вона не впізнає нас, якщо зустріне на вулиці, не знає скільки нам років. У січні до нас додому її привезла поліція, оскільки власну квартиру вона захарастила сміттям. Туди неможливо увійти, поліцейський показував мені фото. За той тиждень, що вона у нас прожила, її оглянули лікарі, сказали що на свої роки вона абсолютно здорова. Проте зауважили, що психічно з нею не все в порядку, і порадили матері зайнятися цим. Після того бабуся зі скандалом втекла. Пішла спати у чужий під`їзд, а після скарг сусідів та невдалих спроб завести її до хати, ми були змушені знов викликати поліцію. До речі, полісмени також помітили неадекватність бабусі й знову ж таки порадили звертатися до фахівців. Щодо того, як вона опинилася в полі чи спить по під`їздах. У неї такий спосіб життя. Завжди знайдуться жалісливі люди, які пригостять, дадуть прихисток, послухають про с…-дочку. Ми живемо незаможно. То навіщо їсти пісну зупу, якщо можна піти до сусідів, сказати, що не годують,та отримати котлетку. Я розумію як це виглядає зі сторони. Старші люди слабші, бажання підтримувати та захищати їх - показник нашої людяності. Але також треба усвідомлювати, що стара людина нерівнозначно добра й невинна»
- 3 перегляди
