Часом про Львів говорять як про місто театрів. І не дарма. Насправді, якщо Львівський оперний театр та Національний академічний драматичний театр імені Марії Заньковецької відомий усьому світу, то мало хто, навіть з урахуванням корінних львів’ян, знає, що колись на вулиці В. Стефаника теж розташовувався театр.
Зі слів "Ulvovi.info", ще в 1911-1912 роках на вулиці В. Стефаника 10 було облаштовано приміщення спеціально для театральних виступів. Його архітектором був Альфред Захаревич. Потрапити до цього загадкового театру можна було через арковий вхід та довжелезний коридор, прикрашений театральними масками Зигмунда Курчинського. Загалом місткість залу складала 300 осіб. У театрі також був партер та глядацький балкон.
Тут увесь свій вільний час проводив Корнель Макушинський – видатний польський письменник, поет, публіцист та театральний критик. Довгий час він працював також журналістом. Цей театр був для нього всім. Тут і залишилась його душа. На той час тут збирався молодий літературний гурток «Hades». Про нього майже не залишилось жодних відомостей у відкритому доступі, лише в архівних фондах. Ні учасників, ні їхніх творів, загалом жодної інформації. Гурток збирався там у денний час. А ввечері розпочиналась справжня феєрія – там функціонував танцювальний гурток.
З 1913 року будинок став повноцінним театром. «Малий театр» заявив про себе такими виставами, як: «Жінка з перла» Ю. Германа, «Інтруз» М. Метерлінка. Ставили тут також А. Висоцького. Після Першої світової війни цей театр було ліквідовано, але вже у 1918 році тут постав «Театр водевілів».
Що тільки не існувало в цьому приміщенні до 1990 року. Це й Театр пантоміми, народний цирк, а також сила-силенна народних ансамблів та колективів. Зараз від театру тут залишилась лише чудова арка – незмінний атрибут театрального життя Львова.
- 13 переглядів
