Ви є тут

Радянський герб з монумента «Батьківщини – матері» ніколи не знімуть

Лукіянчук Петро

В Україні остаточно застиг  процес декомунізації,  сотні привидів  минулого  залишились стояти на та тому ж місці що й декілька десятків  років тому. Що цікаво: ті реліквії, які здавалось би навмисне заховались за рогом будинків, між деревами  у парках і скверах  й  поміж темнющих  і занедбаних вуличок -   усі вони були розсекречені. Здається, що  у цьому випадку правило: якщо хочеш, щоб ніхто не помітив, заховай це на самісінькій видноті таки спрацювало. Прямісінько перед носом у пересічних жителів столиці на щиті, вагою 13 тонн красується герб СРСР. «Батьківщина – мати», - типова естетика комунізму – жінка у вигляді чоловіка Прометея – наглядний приклад того, що ми до цих пір залишаємося необґрунтованими в першу чергу для самих себе, носимо декілька масок :   здається що  «баба» вже  українізована, але та друга сутність з тавром, який насильно випекли, залишиться назавжди і виходить що : ні в сих ні в тих.  І викинути, як ідола в Дніпро також не вийде, бо уже своя – шкода.

Стерти тавро можна, але все як завжди має свою ціну,  причому  у цьому випадку вона не абстрагована у кров чи піт, якими ми завжди звикли платити, а цілком реальна, ба, навіть матеріальна – розпрощатися з минулим за підрахунками експертів, можна за 500 тис, а якщо ви ще й хочете замість герба туди іншу символіку причепити -  сума зросте до 8 млн. Повідомляє " Ulvovi.info".

Аби переінакшити  монумент, депутати докладають максимум зусиль, проте опоненти називають сотні причин,  щоб зберегти символ епохи.  Згідно законодавства України наприклад, внесення змін до пам’ятника  категорично заборонено. Хто б міг подумати що тут розпочнеться колотнеча з  авторським  правом – родичі скульптора (Василя Бородая) не погоджуються змінювати витвір. Тай експерти говорять: якщо вирізати герб, то там сяятиме величезна діра, бо під ним нічого немає.

І та берлінська стіна, яка лежить між епохами навряд чи зруйнується. І мимовільно поділений народ на своїх і чужих, так і стоятиме по різні сторони барикад. Хтось до кінця з зіркою, хтось вкотре з  українським гербом, а хтось бігатиме з одного табору -  в інший – де виграють там й свої.