Про галицький балак чули, мабуть, усі. Коли приїжджаєш до Львова, то розумієш, що людей, що колись активно користувались цією мовою вже немає, а деякі слова та фрази досі живуть, при тому дуже часто використовуються носіями сучасної літературної мови в повсякденному житті. Про це розповідає "Ulvovi.info".
Справа в тому, що всі львів’яни мали бабусь та дідусів, які розмовляли тим самим «галицьким балаком». І якщо кожна етнічна група може похвалитись своїм діалектом, то львів’яни теж виокремлюють на їхньому фоні із своїми специфічними «словечками». Покоління, що народилось наприкінці 90-х, найкраще засвоїло правила використання цього діалекту. Немає жодного 20-річного львів’янина, який би не розрізняв поняття нендза та єндза, гидував офермами та час від часу не клав гроші в пулярес.
Можливо, більшість з нас уже навіть не помічає, що такі слова ми використовуємо. Вони вже міцно закоренились у свідомості жителів Львова, тому ми можемо лазити бозна де і бозна з ким, але ті шляки нас ніколи не трафляють, як нам пророкували в дитинстві.
Галицький балак – це насправді більше ніж мовний діалект. Це та атмосфера, затишок та опіка, яка зігріває нас у важкі часи. Шкода, що вже дуже маленька частка населення розуміє значення деяких слів. Галицький балак поступово витісняється з ужитку новими сленговими та жаргоними новоутвореннями. Ба більше, навіть у деяких освітніх закладах закликають позбуватись засмічування мови. Але чому рідний балак – це сміття, а от суржик, сленг чи жаргон – ні, не зрозуміло.
На жаль, це найбільша втрата Галичини за останні роки. До міста прийшло євро, але не прийшло усвідомлення того, що особливості рідного говору потрібно передавати своїм дітям. Мало хто з сучасних львів’ян може гордо сказати: я галичанин. А мова наших дідусів та бабусів упевнено крокує в небуття.
- 45 переглядів
