Раніше ми говорили про особливості галицького життя, зазначали, що столиця Західної України часто перебувала під владою різних держав, а від так наша західна говірка збагатилась чималою кількістю гарних, проте не завжди зрозумілих слів. Насправді, якщо проаналізувати мову середньостатистичного львів’янина, то можна помітити, що протягом дня він уживає в своєму мовленні понад 20-30 слів, що будуть незрозумілими для жителя центральної чи східної області.
Як розповідає «Ulvovi.info», львівські мовознавці вже давно працюють над створенням різноманітних словників, розмовників, які б допомогли туристам ще краще відчути атмосферу старовинного Львова, перейнятись його історією та заглибитись у найпрекрасніше – мову.
Наприклад, мало хто знає, що слово «балакати» означає не що інше, як жваво розмовляти. Щоправда, частина таких слів уживається й в інших областях, як-от, «баняк», «батяр», «бігме» чи «брама». Але є й чисто специфічні, львівські слова. Серед них можемо виділити таке знайоме слово «кобіта», яке використовують при звертанні до симпатичної дівчини чи жінки. Прийшло воно до Львова з польської і відтоді активно функціонує на вулицях міста. «Гречний» уживається, коли хочемо сказати, що людина ввічлива, чемна та гарно вихована. У свій час уживання такого слова на світських заходах вважалось добрим волевиявленням. «Дефіляда», чи більш знайоме для інших слово «забава», теж прийшло із сусідньої Польщі. Часто у Львові також можна почути такі слова, як «заліско», що позначає прас, «зупа», що означає суп. До речі, чимала кількість львівських ресторації, зберігає особливості львівської говірки в своєму меню.
І на кінець, часто можна почути слово «креденс», що означає шафу чи слово «крижі», що вживається на позначення нижньої частини спини. А відоме у Львові слово «криївка», яким названий один із найвідоміших туристичних осередків, означає таємне місце, схованку.
- 12 переглядів
